Єлизавета Ярославна

На сватанні Ярослав завважив, що молодий, який не мав ні держави, ні грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб не був нерівний. Гаральд пустився тоді світами добувати слави і склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гаральдом»:

...Past Sicily's wide plains we flew,A dauntless, never-wearied crew;Our viking steed rushed through the sea,As viking-like fast, fast sailed we.Never, I think, along this shoreDid Norsemen ever sail before;Yet to the Rus' queen, I fear,My gold-adorned, I am not dear.

Вікінги називали Єлизавету Еллісіф (Ellisif), скальд Стуф Сліпий співав про Гаральдову дружину, що той привіз на батьківщину у 1046 році:

Agder's chief now got the queenWho long his secret love had been.Of gold, no doubt, a mighty storeThe princess to her husband bore.

Гаральд став співправителем конунга Магнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим (1047—1066). У 1048 році Гаральд узяв ще одну дружину, Тору Торбергсдаттер, від якої у нього було двоє синів, Магнус і Олаф. Шлюб багато в чому можна пояснити політикою та створенням союзу. Глави родини Гіске ( Giskeætten ) відігравали ключову роль у політиці влади. Можливо, Єлизавета залишилася на Русі, або померла дорогою до Норвегії. Однак це означало б, що дочки Харальда, Інгегерд і Марія, які їй приписують, належали Торі, що вважається малоймовірним, оскільки Марія була заручена з Ойстейном Орре, який був би її дядьком, якби вона була донькою Тори. Тому можливо, що Тора була наложницею Харальда. Тора стала матір'ю як короля Олава Спокійного, так і короля Магнуса II Харальдссона .

Ярослав Мудрий свою дочку Єлизавету видав заміж за норвежця Гарольда. Щоправда, шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Закохався молодий норвежець у Єлизавету під час своїх перших відвідин Києва. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. Він вступив на службу до візантійського імператора, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Іще Гарольд устигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одружився з нею. Проте їхнє подружнє життя було нетривалим. Уже в ранзі норвезького короля Гарольд вирушив на війну до Англії, де в одному з боїв біля Стамфорд-Бріджа поблизу Йорка 1066 року наклав головою…

Подружжя щасливо прожило майже двадцять років у Норвегії.^[3] По його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж удруге і стала королевою Данії.

Норвезька письменниця і драматург Інґеборг Рефлінг Гаген у 1966 році написала новеллу «Єлизавета та Гаральд», яку взяли за основу театральної постановки, здійсненої 10 жовтня 1970 року в театрі «Суттунг» у місцевості Танум. Виставу пізніше показали в районах Гедмарк та Оппланн.^[4]

Також є відомим роман «Королівське дзеркало» норвезької письменниці Вери Генріксен, українською опублікований у видавництві «Літопис» у перекладі Наталії Іваничук.