Новоіванівка (Генічеський район)
Новоіва́нівка (крим. Beş Oba, колишня назва — Бишоба) — село в Україні, у Генічеській міській громаді Генічеського району Херсонської області, центр сільської ради. Розташоване за 52 км на північ від районного центру і за 14 км від залізничної станції Сокологірне на лінії Мелітополь—Джанкой[2]. Населення становить 324 особи.
| село Новоіванівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Херсонська область |
| Район | Генічеський район |
| Громада | Генічеська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA65040010340041886 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1865 |
| Населення | 324 |
| Площа | 21,55 км² |
| Густота населення | 15,03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 75523 |
| Телефонний код | +380 5534 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°27′35″ пн. ш. 34°49′50″ сх. д. / 46.45972° пн. ш. 34.83056° сх. д. 34°49′50″ сх. д. / 46.45972° пн. ш. 34.83056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 25 м[1] |
| Відстань до районного центру | 52 км |
| Найближча залізнична станція | Сокологірне |
| Відстань до залізничної станції | 14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Новоіванівка |
| Карта | |
  Новоіванівка | |
 Новоіванівка | |
| Мапа | |
 | |
Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.
Історія
Хутір Бишоба на місці села вперше згадується в 1865 році[3].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 53 жителі села[4].
Під час німецько-радянської війни 86 жителів села воювали проти німецьких військ, з низ 42 чоловіка нагороджені орденами і медалями СРСР[2]. На вшанування пам'яті 46 воїнів-земляків, що загинули, у селі споруджено пам'ятник.
На початку 1970-х років в селі було 79 дворів і мешкало 257 осіб[2]. Працював колгосп імені Калініна, за яким було закріплено 3,7 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,6 тисяч га орної землі (з них 307 га зрошуваної). Головними напрямами діяльності господарства були вирощування зернових культур та м'ясо-молочне тваринництво. З допоміжних підприємств працювали вальцьовий млин, олійниця. Також на той час працювали восьмирічна школа (194 учня і 15 вчителів), будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Генічеської міської громади.[5]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Генічеського району увійшло до складу новоутвореного Генічеського району[6].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 335 осіб, з яких 163 чоловіки та 172 жінки[7].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 324 особи[8].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,74 % |
| російська | 7,10 % |
| молдовська | 0,93 % |
| білоруська | 0,31 % |
| кримськотатарська | 0,31 % |
| інші | 0,61 % |
Див. також
Примітки
 | Це незавершена стаття з географії Херсонської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |