Чемпіонат світу з гандболу серед чоловіків

Чемпіонат світу з гандболу — змагання національних збірних, проводиться під егідою Міжнародної гандбольної федерації з 1938 року.

Перший чемпіонат світу з гандболу 7х7 серед чоловічих команд відбувся 5 - 6 лютого 1938 року в берлінському спортзалі «Дойчландхалле». У ньому взяли участь всього 4 команди, ігри проходили за скороченим регламентом - 2 тайми по 15 хвилин. Такий турнір важко назвати чемпіонатом світу, і все ж початок був покладений.

Друга світова війна перервала розвиток міжнародного гандболу. Черговий чемпіонат світу відбувся лише через шістнадцять років, у фіналі виступило 6 команд.З III чемпіонату світу (1958), організатором якого була Федерація гандболу НДР, боротьбу за першість ведуть по 16 чоловічих команд. Трирічний цикл, що існував до 1970 року, після включення гандболу в програму Олімпійських ігор був замінений чотирирічним.

З 1995 року у фінальних турнірах світових першостей бере участь 24 команди, тепер вони проводяться один раз на два роки.

Призерами чемпіонатів світу ставали виключно європейські команди, найбільших успіхів досягла збірна Франції (5 перемог), Швеції і Румунії (по 4 перемоги), а також Німеччини, СРСР/Росії (по 3 перемоги). До 2013 року призерами чемпіонатів світу ставали виключно європейські команди, а в 2015 році срібні медалі вперше завоювала збірна Катару. Раніше з неєвропейських команд найкращими результатами володіли представники Африки - гандболісти Єгипту в 2001-му та Тунісу в 2005-му займали 4-і місця, програючи в півфіналі майбутнім чемпіонам світу.

Рік	Країна-організатор	Золото	Срібло	Бронза
1938	Німеччина	Німеччина	Австрія	Швеція
1954	Швеція	Швеція	ФРН	Чехословаччина
1958	НДР	Швеція	Чехословаччина	ФРН
1961	ФРН	Румунія	Чехословаччина	Швеція
1964	Чехословаччина	Румунія	Швеція	Чехословаччина
1967	Швеція	Чехословаччина	Данія	Румунія
1970	Франція	Румунія	НДР	Югославія
1974	НДР	Румунія	НДР	Югославія
1978	Данія	ФРН	СРСР	НДР
1982	ФРН	СРСР	Югославія	Польща
1986	Швейцарія	Югославія	Угорщина	НДР
1990	Чехословаччина	Швеція	СРСР	Румунія
1993	Швеція	Росія	Франція	Швеція
1995	Ісландія	Франція	Хорватія	Швеція
1997	Японія	Росія	Швеція	Франція
1999	Єгипет	Швеція	Росія	Югославія
2001	Франція	Франція	Швеція	Югославія
2003	Португалія	Хорватія	Німеччина	Франція
2005	Туніс	Іспанія	Хорватія	Франція
2007	Німеччина	Німеччина	Польща	Данія
2009	Хорватія	Франція	Хорватія	Польща
2011	Швеція	Франція	Данія	Іспанія
2013	Іспанія	Іспанія	Данія	Хорватія
2015	Катар	Франція	Катар	Польща
2017	Франція	Франція	Норвегія	Словенія
2019	Данія, Німеччина	Данія	Норвегія	Франція
2021	Єгипет	Данія	Швеція	Іспанія
2023[1]	Польща,  Швеція	Данія	Франція	Іспанія
2025	Хорватія, Норвегія, Данія
2027	Німеччина

• 1954. Швеція — ФРН — 17:14
• 1958. Швеція — Чехословаччина — 22:12
• 1961. Румунія — Чехословаччина — 9:8 2ОТ
• 1964. Румунія — Швеція — 25:22
• 1967. Чехословаччина — Данія — 14:11
• 1970. Румунія — НДР — 13:12 2ОТ
• 1974. Румунія — НДР — 14:12
• 1978. ФРН — СРСР — 20:19
• 1982. СРСР — Югославія — 30:27 ОТ
• 1986. Югославія — Угорщина — 24:22
• 1990. Швеція — СРСР — 27:23
• 1993. Росія — Франція — 28:19
• 1995. Франція — Хорватія — 23:19
• 1997. Росія — Швеція — 23:21
• 1999. Швеція — Росія — 25:24
• 2001. Франція — Швеція — 28:25 ОТ
• 2003. Хорватія — Німеччина — 34:31
• 2005. Іспанія — Хорватія — 40:34
• 2007. Німеччина — Польща — 29:24
• 2009. Франція — Хорватія — 24:19
• 2011. Франція — Данія — 37:35 ОТ
• 2013. Іспанія — Данія — 35:19
• 2015. Франція — Катар — 25:22
• 2017. Франція — Норвегія — 33:26
• 2019. Данія — Норвегія — 31:22
• 2021. Данія — Швеція — 26:24
• 2023. Данія — Франція — 34:29^[1]

• 1938. Ханс Теліг, Інге Ламберг — по 6
• 1954. Олаф Майхрцак — 16
• 1958. Могенс Ольсен — 46
• 1961. Петре Іванеску — 24
• 1964. Йосип Мілковіч, Іон Мозер, Андреаш Феньє — по 32
• 1967. Герберт Любкінг — 38
• 1970. Володимир Максимов — 31
• 1974. Штефан Бірталан — 43
• 1978. Петер Ковач, Єжи Клемпель — по 47
• 1982. Василь Стінга — 65
• 1986. Чжа Вон Кан — 67
• 1990. Хуліан Дуранона — 55
• 1993. Марк Баумгартнер — 47
• 1995. Юн Кен Сін — 86
• 1997. Юн Кен Сін — 62
• 1999. Роландо Уріос — 57
• 2001. Едуард Кокшаров — 61
• 2003. Карлос Перес — 64
• 2005. Віссем Хмам — 81
• 2007. Гудьон Сігурдссон — 66
• 2009. Кирил Лазаров — 92
• 2011. Міккель Хансен — 68
• 2013. Андерс Еггерт — 55
• 2013. Драган Гаіч — 71

М'ячі	Команда	Матч	Рахунок	Рік	Стадія
55	Ісландія	Ісландія — Австралія	55:15	2003	груповий етап
52	Данія	Данія — Канада	52:18	2005	груповий етап
51	Іспанія	Іспанія — Австралія	51:11	2013	груповий етап
49	Швеція	Швеція — Австралія	49:17	1999	груповий етап
49	Швеція	Швеція — Австралія	49:16	2005	груповий етап

М'ячі	Команда	Матч	Рахунок	Рік	Стадія
1	Данія	Швеція — Данія	2:1	1938
2	Швеція	Швеція — Данія	2:1	1938
2	Швеція	Німеччина — Швеція	7:2	1938
2	Данія	Австрія — Данія	7:2	1938
3	Данія	Німеччина — Данія	11:3	1938
3	США	Югославія — США	22:3	1964
3	Канада	Румунія — Канада	27:3	1967

Чемпіонати світу з гандболу 11х11 у 1930-1960-х роках займали важливе місце в календарі міжнародних змагань. За цей період було проведено сім чоловічих чемпіонатів світу. Включення гандболу 7х7 в програму XX Олімпійських ігор (1972) вирішили наперед долю гри з одинадцятьма спортсменами - всі провідні гандбольні країни світу перейшли на гру на малому майданчику. Після відмови ряду національних федерацій від участі у VIII чемпіонаті світу з гандболу 11х11, який передбачалося провести в 1969 році в ФРН, і падінням популярності гри на великому полі Міжнародна федерація гандболу ухвалила рішення про припинення проведення чемпіонатів світу з гандболу 11х11.

Рік	Країна-організатор	Золото	Срібло	Бронза
1938	Німеччина	Німеччина	Швейцарія	Угорщина
1948	Франція	Швеція	Данія	Швейцарія
1952	Швейцарія	ФРН	Швеція	Швейцарія
1955	ФРН	ФРН	Швейцарія	Чехословаччина
1959	Австрія	ФРН	Румунія	Швеція
1963	Швейцарія	НДР	ФРН	Швейцарія
1966	Австрія	ФРН	НДР	Австрія

• Чемпіонат світу з гандболу серед жінок

• IHF (англ.)
• Медалісти на the-sports.org (англ.)