Стефано Боргоново

Стефано Боргоново
Особисті дані
Народження	17 березня 1964(1964-03-17)
	Джуссано, Провінція Монца і Бріанца, Ломбардія, Італія
Смерть	27 червня 2013(2013-06-27) (49 років)
	Джуссано, Провінція Монца і Бріанца, Ломбардія, Італія
Зріст	177 см
Вага	70 кг
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Комо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1982–1986 «Комо» 63 (13) 1984–1985 →  «Самбенедеттезе» 33 (13) 1986–1990 «Мілан» 13 (2) 1986–1988 →  «Комо» 33 (3) 1988–1989 →  «Фіорентина» 30 (14) 1990–1992 «Фіорентина» 37 (4) 1992–1994 «Пескара» 35 (11) 1994–1996 «Удінезе» 19 (5) 1994–1995 →  «Брешія» 14 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1985–1986 Італія U-21 3 (1) ? Італія U-23 2 (0) 1989 Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2000–2002 «Комо» (школа) 2002–2004 «Комо» (молодь) 2004–2005 «Комо» (дублери)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Стефано Боргоново (італ. Stefano Borgonovo; 17 березня 1964, Джуссано — 27 червня 2013, Джуссано) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Мілан», з яким став володарем Кубка європейських чемпіонів, Міжконтинентального кубка та Суперкубка УЄФА, а також «Фіорентину», де створив забивну зв'язку з Роберто Баджо. Крім цього провів три гри за національну збірну Італії, а з молодіжною збірною став віце-чемпіоном Європи 1986 року.

Народився 17 березня 1964 року в місті Джуссано поблизу Мілана. Вихованець футбольної школи клубу «Комо». Професійну кар'єру розпочав у цій же команді, 14 березня 1982 дебютувавши в матчі Серії А проти «Асколі», програному з рахунком 1:2. Для Стефано цей матч так і залишився єдиним у тому сезоні, а «Комо» за підсумками сезону посів останнє місце і вилетів у Серію B.

Завдання повернення у вищий дивізіон «Комо» виконав на другий сезон. Перший завершився п'ятим місцем і програною матчем плей-оф «Катанії». А ось наступного чемпіонат закінчився другим місцем і прямою путівкою в еліту. За ці два роки Боргоново зіграв всього 41 зустріч в усіх турнірах за клуб, але забив лише три голи. Абсолютно логічно, що команда, яка вийшла в Серію A, не стала тримати у себе поки не дуже забивного, але все ще досить молодого форварда, відправивши його в оренду клубу другого дивізіону «Самбенедеттезе». Боргоново затримався там всього на один рік, забивши в 33 матчах 13 голів і допоміг команді зайняти високе 11 місце. «Комо» в свою чергу вдалося закріпитися в Серії A, завершивши той сезон теж на одинадцятій позиції.

Повернувшись на новий сезон у рідну команду, Боргоново відразу став найкращим бомбардиром «Комо» в чемпіонаті, забивши 10 м'ячів — п'ятий показник у тому розіграші: попереду були такі відомі футболісти як Роберто Пруццо, Карл-Гайнц Румменігге, Мішель Платіні й Дієго Марадона. У Стефано вийшла вдала серія приблизно в середині чемпіонату, коли він забивав поспіль з 11 по 14 тури включно, зокрема відзначившись дублем у ворота «Лечче». Пари цьому якщо Боргоново забивав гол, то його команда як мінімум не програвала, завжди набираючи хоча б одне очко.

У 1986 році його «купив» за 4 млрд лір «Міланом»^[1], але відразу віддав в оренду на два сезони назад у «Комо»^[2]. Рідна команда Стефано залишалася середняком, де можна постійно розраховувати на ігрову практику, але результативність молодого форварда значно впала: за 33 матчі в Серії А він забив лише 3 голи. Тому 1988 року «Мілан» вирішив не повертати форварда, а віддав його в ще одну оренду, на цей раз у «Фіорентину». Стефано у Флоренції швидко зігрався з зовсім молодим Роберто Баджо, склавши з ним убивчий дует «Б-2», який у наступному сезоні забив 29 голів, 14 з яких на рахунку Боргоново^[3]. Тоді у «Фіорентині» виступав і бразилець Дунга, який значно допомагав парі форвардів.

Після такого виступу «Мілан» вирішив повернути Стефано до себе. Сам Боргоново пізніше розповідав, що з радістю продовжив би виступи у «Фіорентині», проте належав «Мілану», і в той момент нічого зробити не міг^[4]. Як і очікувалося, у наступному чемпіонаті в зіркового «Мілана» гру вели інші футболісти: Марко ван Бастен (найкращий бомбардир турніру з 19 голами), Данієле Массаро, Франк Райкард, Роберто Донадоні, Рууд Гулліт, Карло Анчелотті, Франко Барезі, Паоло Мальдіні, Алессандро Костакурта та інші. Команда з такими виконавцями посіла друге місце в чемпіонаті, відставши від «Наполі» всього на два очки (тоді за перемогу давали якраз два пункти), а Боргоново, зігравши в 13-ти поєдинках, відзначився голами в першому і останньому турах^[5]. Обидві ці ігри стали для «Мілана» переможними. Внесок Стефано у віце-чемпіонство був не надто великим, а ось у тодішньому Кубку європейських чемпіонів Боргоново виступив значно корисніше. У першому раунді італійська команда зустрічала з «Гельсінкі». Мілан вирішив все ще в домашній грі, забивши фінському супернику чотири голи. У матч-відповіді єдиний м'яч був на рахунку саме Боргоново. У другому раунді «россо-нері» пройшли мадридський «Реал». Зробили вони ці завдяки першій грі, де двома м'ячами відзначилися ван Бастен і Райкард. У другому матчі «Реал» зумів відповісти лише голом Еміліо Бутрагеньйо. Чвертьфінал вийшов досить складним — обидва матчі проти бельгійського «Мехелена» завершилися з рахунком 0:0, і все перейшло в додатковий час, де м'ячі ван Бастена і Сімоне забезпечили команді півфінал з «Баварією». Саме в цьому протистоянні Боргоново забив один з найбільш пам'ятних м'ячів у кар'єрі. У першій півфінальній грі «Мілан» здобув перемогу. Єдиний м'яч на рахунку Марко ван Бастена. Другий поєдинок проходив у Мюнхені, і гол за «Баварію» забив Томас Штрунц. Матч перейшов у додатковий час, під час якого Боргоново, опинившись один на один з воротарем, рівно на сотій хвилині, перекинув голкіпера, запустивши м'яч у сітку. Через шість хвилин Алан Макінеллі рахунок зрівняв, але «Баварії» цього не вистачило і саме гол Стефано вивів його команду у фінал найпрестижнішого європейського турніру^[3][6]. Фінал, який став другим поспіль для «Мілана», знову виявився переможним, але Боргоново в ньому на полі не з'явився. Відразу після цього «Мілан» виграв і Міжконтинентальний кубок — з рахунком 3:0 обіграли парагвайську «Олімпію», але Боргоново на поле знову не виходив.

Тренер «Мілану» Арріго Саккі мав бажання аби Боргоново залишився в команді як мінімум ще на один сезон^[5], але футболіст хотів повернутися до «Фіорентини» через невелику кількість ігрового часу, тому, провівши всього рік у складі «россо-нері», 1990 року він повернувся і знову одягнув футболку фіолетової команди, куди перейшов за 8 млн лір, ставши першим трансфером нового власника клубу Маріо Чеккі Горі^[7]. Однак такого якісного виступу, як уперше, не вийшло. У «Ювентус» пішов Роберто Баджо, а сам Боргоново вже не зумів повернутися на колишній рівень через травму коліна, отриману на початку міланської кар'єри^[8]. У результаті флорентійці осіли в середині таблиці, а Стефано за два сезони забив чотири м'ячі в чемпіонаті і три в Кубку Італії.

Наступні три сезони Боргоново переслідували постійні вильоти в Серію B: спершу він разом з Карлосом Дунгою не зміг врятувати «Пескару», зайнявши останнє місце; потім форвард перебрався в «Удінезе», з яким також вилетів. Зниження до другого дивізіону було і наступного року: цього разу разом із «Брешією».

Свій останній сезон 1995/96 років Боргоново провів знову в «Удінезе», яке встигло повернутися в еліту. Зігравши сім матчів, він так і не забив жодного голу, так само, як і за час виступів за «Брешію». Останні два голи в Серії A нападник забив ще в кінці сезону 1993/94: у 33 турі двічі вразив ворота «Кремонезе» (3:3).

З 1985 року його залучали до складу молодіжної збірної Італії. Став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року, однак у програному вирішальному матчі проти іспанців не зіграв через травму^[3][9]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 1 гол у ворота збірної Швеції.

22 лютого 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Данії (1:0)^[2]. У березні того року Боргоново зіграв ще дві товариські гри за «скуадру адзурру», які стали останнім для гравця за збірну.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2000 року в юнацькій школі клубу «Комо», де грав до 2005 року, коли змушений був покинути роботу через хворобу^[5].

5 вересня 2008 року виявили, що Боргоново страждає на бічний аміотрофічний склероз, відомий також як хвороба Лу Геріга, від якої за кілька років до цього помер інший гравець Серії А Джанлука Сіньйоріні^[10].

З метою залучення коштів для вивчення цієї невиліковної хвороби Боргоново заснував власний фонд^[3], для наповнення якого був організований благодійний матч між його колишніми клубами «Фіорентиною» і «Міланом». У грі, що відбулася 8 жовтня 2008 року на «Артеміо Франкі» у Флоренції перед 30 000 глядачів, були присутні кілька колишніх зірок двох клубів, а також сам Стефано, незважаючи на його тяжкий стан, разом з колишнім товаришем по команді Роберто Баджо^[11]. Пізніше на підтримку фонду провели ще кілька благодійних матчів.

В останні роки був повністю паралізований^[12], міг говорити лише через синтезатор мови^[13][14] і помер 27 червня 2013 року на 50-му році життя.^[15]. У цей день збірна Італії проводила півфінальний матч на Кубку конфедерацій 2013 року, вийшовши на гру проти Іспанії з траурними пов'язками^[16]. Похований 1 липня у рідному місті Джуссано^[17].

^[18]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього за
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1981–82	«Комо»	A	1	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	1	0
1982–83		B	17+1[19]	1+0	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	20	1
1983–84		B	16	2	КІ	5	0	-	-	-	-	-	-	21	2
1984–85	«Самбенедеттезе»	B	33	13	КІ	5	0	-	-	-	-	-	-	38	13
1985–86	«Комо»	A	29	10	КІ	10	3	-	-	-	-	-	-	39	13
1986–87		A	18	2	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	18	2
1987–88		A	15	1	КІ	2	3	-	-	-	-	-	-	17	4
Усього за «Комо»			96+1	16		19	6		-	-		-	-	116	23
1988–89	«Фіорентина»	A	30	14	КІ	5	2	-	-	-	-	-	-	35	16
1989–90	«Мілан»	A	13	2	КІ	4	2	КЧ	5	2	-	-	-	22	6
1990–91	«Фіорентина»	A	23	1	КІ	1	1	-	-	-	-	-	-	24	2
1991–92		A	14	3	КІ	4	2	-	-	-	-	-	-	18	5
Усього за «Фіорентину»			67	18		10	5		-	-		-	-	77	23
1992–93	«Пескара»	A	28	9	КІ	1	2	-	-	-	-	-	-	29	11
1993–94		B	7	2	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	7	2
Усього за «Пескару»			35	11		1	2		-	-		-	-	36	13
1993–94	«Удінезе»	A	12	5	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	13	5
1994–95	«Брешія»	A	14	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	14	0
1995–96	«Удінезе»	A	7	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	7	0
Усього за «Удінезе»			19	5		1	0		-	-		-	-	20	5
Усього за кар'єру			278	65		40	15		5	2		-	-	323	82

№	Дата	Місто	Суперник	Рахунок	Турнір
1.	22 лютого 1989	Піза, Італія	Данія	1:0	Товариський матч
2.	25 березня 1989	Відень, Австрія	Австрія	0:0	Товариський матч
3.	29 березня 1989	Сібіу, Румунія	Румунія	0:1	Товариський матч

• Володар Кубка чемпіонів УЄФА (1):

«Мілан»: 1989–1990

• Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Мілан»: 1989

• Володар Суперкубка УЄФА (1):

«Мілан»: 1989

• Стефано Боргоново. Sempre per noi — football.ua
• Статистика на Tutto Calciatori (італ.)
• Стефано Боргоново на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

п о р Склад збірної Італії з футболу на Молодіжному чемпіонаті Європи з футболу 1986 В Лор'єрі • В Дзенга • З Бароні • З Караннанте • З Кароббі • З Краверо • З Феррі • З Мальдіні • З Франчіні • З Філарді • З Пронья • П Берті • П Де Наполі • П Дезідері • П Донадоні • П Джанніні • П Якіні • П Маттеолі • П Полікано • Н Балд'єрі • Н Боргоново • Н Комі • Н Манчіні • Н Віаллі • Тренер: Адзельйо Вічіні

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво The Trading Card Database Генеалогія та некрополістика Geni.com Спорт eu-football.info · FBref · Footballdatabase.eu · National-Football-Teams.com · Transfermarkt.de · TuttoCalciatori.net · worldfootball.net Нормативний контроль Freebase: /m/04d_169 · GND: 1167868684 · ICCU: TSAV556604 · ISNI: 0000000079184981 · LCCN: no2010081766 · VIAF: 121243320