Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ромен Віндінг (фр. Romain Winding ; 25 грудня 1951 , Булонь-Біянкур — 20 липня 2023 , Шамбона , Ардеш ) — французький кінооператор .
Ромен Віндінг народився 25 грудня 1951 року в Булонь-Біянкурі у сім'ї кінооператора Андреаса Віндінга[fr] (1928—1977) та Женев'єви Віндінг (1927—2008), яка працювала монтажеркою кіно[2] .
За час операторською кар'єри Ромен Віндінг зняв близько 70 кіно- та телефільмів. Найчастіше співпрацює з режисерами Жаном-Клодом Бріссо та Бенуа Жако . Саме за операторську роботу у фільмі останнього «Прощавай, моя королево» у 2013 році Віндінг отримав премією «Сезар» як найкращий оператор.
У 2005 році входив до складу журі конкурсу за найкращий деюбют «Золота камера» 58-го Каннського кінофестивалю [3] .
У липні 2013 році Ромен Віндінг став кавалером французького Ордена Мистецтв та літератури [4] .
Ромен Віндінг помер 20 липня 2023 року в себе вдома у селищі Шамбона, департамент Ардеш, після тривалої хвороби в 71-річному віці[5] .
Рік Українська назва Оригінальна назва Режисер Примітки 1984 Париж очима… через двадцять років Paris vu par… vingt ans après Шанталь Акерман, Бернард Дюбуа, Філіп Гаррель та ін. разом з іншими операторами 1988 Звук і лють De bruit et de fureur Жан-Клод Бріссо 1989 Біле весілля Noce blanche Жан-Клод Бріссо 1990 Дитяча гра Un jeu d'enfant Паскаль Кан Скромниця La discrète Крістіан Венсан 1992 Селін Céline Жан-Клод Бріссо Вкрадений зошит Le cahier volé Крістін Ліпінська 1993 Лист для Л. Lettre pour L… Ромен Гупіль 1994 Чорний ангел L'ange noir Жан-Клод Бріссо За обопільною згодою Consentement mutuel Бернар Стора Старанний географ Le géographe manuel Мішель Стумпф 1996 Спеціальний випуск Tiré à part Бернар Рапп Узи серця Les liens du coeur Жозе Даян телевізійний 1997 Сьоме небо Le septième ciel Бенуа Жако Порочні круги Vicious Circles Сінді Вайтлоу 1998 Месники: Гра для двох The Revengers' Comedies Малкольм Маубрей Нещастя Маргарет The Misadventures of Margaret Браян Скіт 1999 Улюблена теща Belle maman Габрієль Агіон Тільки не скандал Pas de scandale Бенуа Жако 2000 Ангели Фреда Les savates du bon Dieu Жан-Клод Бріссо Фальшива служниця La Fausse suivante Бенуа Жако Зніму кімнату Room to Rent Халід Аль-Хаггар Тоска Tosca Бенуа Жако 2001 Повелителі духів Master of the Spirits телесеріал 2002 Момент щастя Un moment de bonheur Антуан Сантана 2003 Сімейка Роуз Bienvenue chez les Rozes Франсіс Паллюо 2004 Шия жирафи Le cou de la girafe Сефі Неббу Узбережжя Littoral Ваджі Муавад 2005 Секс у великому Парижі Clara Sheller Рено Бертран, Ален Берліне телесеріал Час настав La cloche a sonné Бруно Ербуло Еліан Éliane Каролін Юппер телевізійний 2006 Донька судді La fille du juge Вільям Карел Бандит Гаспар Gaspard le bandit Бенуа Жако Сартр, роки пристрастей Sartre, l'âge des passions Клод Горетта 2007 Кандидат Le candidat Нільс Ареструп 2009 Друге народження Revivre Хаїм Бузагло міні-серіал 2010 Фальшивомонетники Les faux-monnayeurs Бенуа Жако телевізійний Я занадто сильно вас кохаю Je vous aime très beaucoup Філіп Локе Будинок Рошвілів La maison des Rocheville міні-серіал 2011 Перелітні свині When Pigs Have Wings Сільвен Естібаль 2012 Прощавай, моя королево Les adieux à la reine Бенуа Жако У пошуках Ортенза Cherchez Hortense Паскаль Боніцер 2013 Мосьє Президент Le pouvoir Патрік Ротман Хочу як Бріджет Joséphine Аньєс Обадья Любов від усіх хвороб Supercondriaque Дені Бун 2014 Сім'я Бельє La famille Bélier Ерік Лартіго 2015 Щоденник покоївки Journal d'une femme de chambre Бенуа Жако
↑ Romain Winding . RYM. Процитовано 19.08.2015 .↑ Romain Winding . IEC. Архів оригіналу за 08.08.2014. Процитовано 3.08.2014 .↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2013 . Culturecommunication.gouv.fr . Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 19 серпня 2015 .↑ https://www.afcinema.com/Le-directeur-de-la-photographie-Romain-Winding-AFC-nous-a-quittes.html?lang=fr ↑ Повний перелік нагород на номінацій Ромена Віндінга на сайті IMDb (англ.) Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Довідкові видання Нормативний контроль