Дорійське вторгнення

Дорі́йське вто́ргнення — умовна загальна назва міграцій грецьких племен (приблизно XII ст. до н. е.), які поклали край або співпали у часі із загибеллю мікенської цивілізації. Термін «дорійське вторгнення» або «дорійська навала» є суто науковим і використовується в літературі лише з XIX ст. В давнину історики і письменники говорили лише про «повернення Гераклідів», тобто легендарних нащадків Геракла, які привели з собою до Центральної і Південної Греції племена дорійців. При цьому Геродот стверджував, що ім'я дорійців прибульці отримали вже після свого розслення на Пелопоннесі і південних островах Егейського моря^[1].

Дорійське вторгнення пов'язують із більш широким рухом народів моря, який охопив усе Середземномор'я. Археологічними свідченнями дорійського вторгнення деякі дослідники вважають появу в Греції протогеометричної кераміки^[2].

Вважають, що дорійці перейняли у ахейських греків культуру рільництва і судноплавства, залізні знаряддя праці і зброю, зокрема плуг, колісні повозки, вітрила, гончарне коло. Крім того переселенці засвоїли зачатки архітектури, храмової та фортечної.

Водночас, поява у Центральній і Південній Греції племен, серед яких досі зберігався родинно-общинний лад, спонукав до пожвавлення родових відносин у суспільстві греків і сприяв, якщо не знищенню, то швидкого розпаду ахейських держав. Замість них Греції почали складатись окремі дрібні, незалежні громади, на чолі яких стояв басилеї.

Із утворенням держав, заснованих дорійськими переселенцями, тубільці часто-густо перетворювалось на залежну верству або ж навіть невільників. Не скрізь цей процес протікав однаково. Так, у Спарті завойовникам, що в полісну добу складуть стан спартіатів, протистояли корінні лаконці, які втім були вимушені відтіснитись до кордонів області. Серед корінних спартанців виділились періеки (зберігали обмежене самоврядування, продовжували займатися ремеслом і торгівлею) та ілоти (безправне землеробське населення переважно Мессенії, фактично державні раби, оскільки вважались власністю держави і прикріплювались до наділу конкретного спартіата).

Поневолені стани, подібні до спартанських ілотів, виникали і в інших краях Греції. Зокрема, у Фессалії вони іменувались пенестами, на острові Крит — кларотами.

Автором концепції «дорійського завоювання» став англійський історик Вільям Мітфорд^[3]. Під його впливом Генрі Тафнел і Джордж Люїс, які перекладали англійською з німецької роботу Карла Мюллера «Дорійці», замість мюллерівського терміну «einwanderung von den Doriern» (буквально — «міграція дорійців») застосували визначення «дорійське вторгнення»^[4]. З того часу розуміння переселення дорійців як «навали», «вторгнення» або ж «завоювання» стало панівним в англомовній історичній літературі, в той час як німецькі дослідники продовжували використовувати переважно термін «міграція».

Нищівній критиці концепцію завоювання Греції дорійцями піддав Карл Белох, який стверджував, що «жодних доказів переселення народів на Грецькому півострові немає, а мікенська культура не була знищена раптовим вторгненням нецивілізованих племен, натомість шляхлом поступової еволюції трансформувалася в культуру класичної доби»^[5]. Белоху опонував Едуард Меєр, який ототожнив міграції дорійців з «грецьким епізодом» загального руху «народів моря»^[6]. Остаточного вигляду концепція «дорійського вторгнення» набула в роботах кінця 40-х років XX ст.^[7].

Водночас, саме в 40-х роках дослідники почали розмежовувати власне міграцію дорійців та загибель мікенської цивілізації. Вінсент Десборо зрештою дійшов висновку, що дорійці почали розселятися у Центральній і Південній Греції вже після занепаду ахейських держав^[8]. За цією концепцією, за мікенської доби могутність володарів палаців-фортець не в останню чергу визначалася їхньою здатністю контролювати запаси стратегічних металів того часу — міді, олова та їхнього сплаву — бронзи. Із здобуттям «народами моря» секрету обробки заліза, поширенням залізних знарядь та зброї монополія «господарів бронзи» була зруйнована і вони швидко втратили владу над своїми підданими. Палаци поступово перетворилися на примари, зруйновані часом та грабіжниками.

На «звільнене місце» і прийшли дорійці. Але місцеві мешканці швидше дозволяли їм оселятися на їхній землі, аніж визнавали себе переможеними. Держави, утворені переселенцями, більше нагадували крапки у морі схожих з ними невеликих державок-громад на чолі з власними басилеями, які утворилися після розпаду ахейських царств. Лише згодом, коли знадобилося обґрунтування зазіхань на владу в межах цілих областей — новітні прибульці почали «згадувати» про своє дорійське походження^[9].

Частина дослідників вважає, що дорійці жили поруч з ахейцями і за мікенської доби, тому «дорійське завоювання» було насправді не переселенням, а соціальною революцією — повстанням упосліджених дорійців проти ахейських володарів^[10]. Але більшість істориків цієї «революційної теорії» не поділяє.

• Греция (Древняя)//Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Милютин М. П. Историография проблемы «дорийского вторжения».

п о р Стародавня Греція в темах Історія Доісторична Греція • Егейська цивілізація (Західноанатолійська • Мінойська • Кікладська • Елладська • Мікенська) • Темні століття • Давньогрецька колонізація • Архаїчна Греція • Класична Греція • Елліністична Греція • Римська Греція Географія Егейське море • Геллеспонт • Македонія • Спарта • Афіни • Коринф • Фіви • Антіохія • Александрія • Пергам • Мілет • Ефес • Дельфи • Делос • Олімпія • Троя • Родос • Крит • Пелопоннес • Мікени • Епір • Кіпр • Велика Греція Економіка Гроші та монети • Сільське господарство • Рабство • Вина Культура Релігія та Міфологія • Війни • Демократія • Право • Освіта • Олімпійські ігри • Кухня Стародавні греки Етногенез Догрецький субстрат • Лелеги • Пеласги • Іонійці • Ахейці • Еолійці • Дорійці та їх вторгнення • Еллінське походження македонян Філософи Анаксагор • Анаксімандр • Анаксімен • Антісфен • Арістотель • Геракліт • Горгій • Демокріт • Діоген Синопський • Епікур • Емпедокл • Зенон із Кітіона • Левкіпп • Парменід • Піфагор • Платон • Плотін • Протагор • Сократ • Фалес Письменники Арістофан • Геродот • Гесіод • Гомер • Евріпід • Езоп • Есхіл • Ксенофонт • Лукіан • Менандр • Піндар • Плутарх • Полібій • Сапфо • Софокл • Теогнід • Фукідід Науковці Архімед • Аспасія • Деметрій Фалерський • Евклід • Гіппократ Полководці, політики Александр Македонський • Алківіад • Демосфен • Леонід I • Лікург • Перікл • Солон • Фемістокл Архітектура Парфенон • Храм Артеміди • Афінський акрополь • Афінська агора • Храм Зевса • Храм Гефеста • Храмовий комплекс Самотракі Мистецтво Архітектура • Карбування монет • Література • Музика • Кераміка • Скульптура • Театр Наука Календарі • Астрономія • Математика • Медицина • Технології Мова та письмо Протогрецька • Мікенська • Гомерівська • Давньогрецька мова (еолійський діалект • аркадокіпріотський діалект • аттичний • дорійський діалект • іонійський діалект • локридський діалект • давньомакедонська мова • памфілійський • койне) • Лінійне письмо А • Лінійне письмо Б • Грецький алфавіт Випадкова сторінка у категорії Стародавня Греція • Портал