Іванівці (Жмеринський район)

село Іванівці
Церква Введення Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Жмеринський район
Громада	Барська міська громада
Облікова картка	Іванівці
Основні дані
Засноване	1456
Населення	1409
Площа	27,876 км²
Густота населення	50,55 осіб/км²
Поштовий індекс	23013
Телефонний код	+380 4341
Географічні дані
Географічні координати	49°06′14″ пн. ш. 27°43′02″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.71722° сх. д. / 49.10389; 27.71722 27°43′02″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.71722° сх. д. / 49.10389; 27.71722
Середня висота над рівнем моря	288 м
Водойми	р. Шевчичка
Відстань до обласного центру	60 км
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Васютинці
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	23000 Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, майдан Святого Миколая, 18
Карта
Іванівці
Іванівці
Мапа
Іванівці у Вікісховищі

Іва́нівці (пол. Iwanowce^[1])  — село в Україні, у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.

Розташоване за 5 кілометрів від центру громади, за 8 км від залізничної станції Васютинці, 60 км від Вінниці. Через село проходить шосейна дорога.

Селом протікає річка Шевчичка, у межах села утворює ставок. До другої половини 20 століття була заболоченою. Під час нападів татари змушені були робити гребельки, щоб подолати заболочену місцевість, ці насипи збереглися.

Перші згадки в історичних документах датуються серединою XV століття та пов'язані з майновими правами на поселення Рів (сучасне місто Бар) та навколишні села. В 1456 році польський король Казимир дозволяє воєводі руському Анджею Одровонжу викупити Рів з Ялтушковом, Іванівцями, Кумановом^[2] та іншими селами у родичів Стогнєва Рея з Шумська.

1493 року в селі Іванівка нараховувалося 16 хат.

Під час люстрації 1616 року зазначалося, що власниками села були Іванівські-Овсянікові, які за володіння селом несли військову службу при Хмільницькому замку.

У XVI — першій половині XVIII століття село часто зазнавало нападів кримських і ногайських татар — знаходилося поблизу «Кучманського шляху» — відгалуження Чорного шляху, яким татари користувалися для нападів на Поділля та західноукраїнські землі.

Школа в селі заснована 1869 року.

З 1923 року село входить до складу Барського району.

Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 10 осіб^[3].

Згідно з переписом УРСР 1970-х років, у селі проживало 1732 людей.

На території села розміщувався господарський центр колгоспу, господарство мало в користуванні 2446 гектарів землі, з них 1800 орної. В колгоспі вирощували зернові культури та цукрові буряки, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

В селі працювали бібліотека, клуб, восьмирічна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій.

Виходила колгоспна багатотиражна газета.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Барської міської громади.^[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барського району, село увійшло до складу Жмеринського району^[5].

В 2011 році у селі проживало 1423 людей.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Станом на осінь 2013 року функціонує амбулаторія загальної практики сімейної медицини, працює загальноосвітня школа 1-2 ступенів, в 2013–2014 роках навчається 103 учні.

В селі існує храм Введення Пресвятої Богородиці, понад 30 років його настоятелем служив митрофорний протоієрей Криванич Георгій Михайлович, нагороджений 16-ма церковними нагородами. В 2020 році він пішов з життя і його місце зайняв син Юрій Криванич

У селі є пам'ятки:

• Пам'ятник 136 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни^[7], 1967. Пам'ятка розташована біля клубу;
• Братська могила більше 3 тисяч жертв фашизму^[8], 1992. Пам'ятка розташована в лісі.

• 
  Пам'ятник 136 воїнам -односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ
• 
  Братська могила більше 3 тисячам жертв фашизму

• Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.— С. 135.
• Пазюк В. Слово про школу.

• Іван Мовчан відвідав амбулаторію загальної практики сімейної медицини с. Іванівці Барського району, що на Вінниччині^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Презентація села
• «Духівник Барського району» [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Нормативний контроль GKG: /g/120knk8d

п о р Населені пункти ліквідованого Барського району (1923—2020) Міста Бар Смт Копайгород Селища Бар • Діброва • Івановецьке • Копай • Котова • Лугове • Слобода Села Адамівка • Антонівка • Балки • Барок • Біличин • Борщі • Бригидівка • Буцні • Васютинці • Верешки • Верхівка • Войнашівка • Володіївці • Гавришівка • Гайове • Гармаки • Глинянка • Голубівка • Горяни • Грабівці • Губачівка • Гулі • Журавлівка • Заможне • Затоки • Зелене • Зоряне • Іванівці • Йосипівці • Каноницьке • Каришків • Квітка • Киянівка • Козарівка • Колосівка • Комарівці • Кошаринці • Кузьминці • Лісове • Лука-Барська • Лядова • Мальчівці • Маньківці • Мартинівка • Мар'янівка • Матейків • Мельники • Мигалівці • Мирне • Митки • Міжлісся • Мурашка • Окладне • Павлівка • Переліски • Пилипи • Підлісний Ялтушків • Пляцина • Польове • Попівці • Примощаниця • Регентівка • Семенки • Сеферівка • Слобода-Гулівська • Слобода-Ходацька • Слобода-Ялтушківська • Стасюки • Степанки • Супівка • Терешки • Трудолюбівка • Українське • Улянівка • Ходаки • Чемериси-Барські • Чемериське • Черешневе • Шевченка • Шевченкове • Шершні • Шипинки • Широке • Шпирки • Ялтушків

Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.