У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іберія.
Ібе́рія (грец.Ἰβηρία, лат.iberia) — стародавнє грузинське царство Картлі (груз.ქართლი), згадуване античними і візантійськими авторами. На рубежі IV–III ст. до н. е. на території Іберії утворилася держава. Частина об'єднаних в общини землеробів була вільною, інші підкорялися царському роду і знаті. Праця рабів (в основному з військовополонених) використовувалася на будівельних і інших важких роботах, а також в палацовому господарстві.
Найзначнішим містом була столиця Іберії Мцхета. У ній, а також в містах Урбніси, Уплісцихе та в інших процвітали ремесла і торгівля. У перших століттях н. е. в Іберії застосовували грецьку і арамійську писемність. В цей же час відбувається значне посилення Іберії, особливо під час правління Фарсмана II (II ст. н. е.).
У IV столітті в Іберії починають розвиватися феодальні відносини; у 319християнство було оголошено державною релігією. В кінці VI століття Іберія була підпорядкована Персії і обкладена важкою данню. У V столітті на чолі повстання проти влади Сасанідів став цар Іберії Вахтанг I Горгасалі. Після придушення повстання перси скасували царську владу в Іберії, перетворивши її на свою провінцію.
-en.svg)
Іберійське царство у Вікісховищі
